Информация к новости
  • Просмотров: 784
  • Автор: sulicompany
  • Дата: 31-07-2012, 02:08
 (голосов: 0)
31-07-2012, 02:08

Сертифікація комп’ютера

Категория: Качество » Стандартизация


Нормативна база

Головним нормативним документом у сфері сертифікації комп’ютерів є Декрет КМ «Про стандартизацію та сертифікацію» від 10.05.93 р. № 46-93, зі змінами та доповненнями (далі – Декрет № 46-93). На виконання вимог розділу IV «Сертифікація продукції» Декрету № 46-93 запроваджено Перелік продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації в Україні, затверджений наказом Державного комітету України зі стандартизації, метрології та сертифікації від 30.08.2002 р. № 498 (далі – Перелік № 498). Зауважимо, що, на відміну від попереднього Переліку, новий Перелік № 498 розроблено якісніше і ще жодного разу не було змінено. Згідно з пунктом 5.2 Переліку № 498 обов’язковій сертифікаціїпідлягають машини обчислювальні електронні персональні, робочі станції та сервери, тобто системні блоки ПК, які звичайно складаються суб’єктами підприємницької діяльності з готових комплектуючих.

Відеозасоби ПК (дисплеї, відеомонітори, термінали) та друкувальні пристрої, зазначені в пунктах 5.1 і 5.3 Переліку № 498, як правило, імпортуються в Україну в уже готовому вигляді. При їх митному оформленні проводять сертифікацію імпортованої партії виробів. У принципі, можливе надання свідоцтва про визнання іноземного сертифіката відповідності за результатами аналізу нормативних документів країни походження товару. Однак іноземний сертифікат визнають в Україні, якщо з країною походження товару укладено угоду про взаємне визнання сертифікатів. А такі угоди укладено тільки з Росією, Білоруссю, Казахстаном і декількома іншими країнами, в яких згадані пристрої також не виробляють.

Новий Закон України «Про підтвердження відповідності» від 17.05.2001 р. № 2406-III (далі – Закон про підтвердження відповідності) у сфері сертифікації комп’ютерів поки що не працює. Річ у тому, що згідно з п’ятим абзацом статті 6 цього Закону КМУ зобов’язаний затвердититехнічні регламенти щодо підтвердження відповідності. Згідно з технічними регламентами, на підставі першого абзацу ст. 9 цього Закону, і має провадитися процедура підтвердження відповідності в законодавчо регульованій сфері. А технічний регламент щодо підтвердження відповідності засобів обчислювальної техніки досі не розроблено. Згідно з п. 2 розділу VII «Прикінцеві положення» Закону про підтвердження відповідності у період до набрання чинності технічним регламентом слід керуватися положеннями Декрету № 46-93. Роль технічного регламенту поки що виконують Правила обов’язкової сертифікації засобів обчислювальної техніки, затверджені наказом Держстандарту України від 25.06.97 р. № 366, зі змінами та доповненнями (далі – Правила № 366).

Що сертифікується

Список нормативних документів та номери їх пунктів, згідно з якими проводиться обов’язкова сертифікація, наведено в Переліку № 498. Розглянемо стисло склад обов’язкових вимог.

Рівень індустріальних перешкод оцінюється згідно з п. 1.5.11 ГОСТ 21552-84 «Средства вычислительной техники. Общие технические требования, правила приемки, методы испытаний, маркировка, упаковка, транспортирование и хранение». У цьому пункті зазначено, що індустріальні перешкоди залежно від місця установлення ЗОТ не повинні перевищувати значень, установлених у ГОСТ 23511-79 (для ЗОТ, що експлуатуються в жилих будинках та установах, електричні мережі яких підключено до мереж жилих будинків), або згідно із нормами, 8-72, 15-78 і 15А-83. Ці норми істотно відрізняються. Як правило, випробування провадяться на відповідність до норм ГОСТ 23511-79.

Згідно з пп. 1.7.2 ГОСТ 21552-84 перевіряється опір ізоляції між роз’єднаними струмоведучими ланцюгами, а також між струмоведучими ланцюгами та корпусом. Оскільки роз’єднаних струмоведучих ланцюгів у готовому комп’ютері практично немає, випробовується переважно опір ізоляції між ланцюгами комп’ютера та його корпусом.

Згідно з пп. 1.7.3 ГОСТ 21552-84 перевіряється електрична міцність ізоляції ЗОТ між роз’єднаними струмоведучими ланцюгами, а також між струмоведучими ланцюгами та корпусом. Електрична міцність ізоляції перевіряється при високій випробувальній напрузі. У третьому абзаці цього пункту зазначено, що струмоведучі ланцюги, що містять інтегральні мікросхеми, перевірці на електричну міцність ізоляції не піддають. Оскільки більшість ланцюгів комп’ютера містить мікросхеми, перевіряють здебільшого вхідні ланцюги блока живлення.

Згідно з пп. 2.18 ГОСТ 27201-87 «Машины вычислительные электронные персональные. Типы, основные параметры, общие технические требования» перевіряється значення еквівалентного рівня звуку при експлуатації на робочому місці. Установлене цим пунктом граничне значення (50 дБ) є досить великим і приблизно відповідає рівню звуку при тихій розмові.

Стійкість до електростатичних розрядів перевіряється на відповідність до вимог розділу 5 ГОСТ 29191-91 «Совместимость технических средств электромагнитная. Устойчивость к электростатическим разрядам. Технические требования и методы испытаний». Системний блок комп’ютера має металевий корпус, чим забезпечується його висока стійкість до електростатичних розрядів. А от дешеві моделі комп’ютерних клавіатур і маніпуляторів «миша» задовольняють цим вимогам не завжди. Зауважимо також, що радянський ГОСТ 29191-91 скасовано на території Російської Федерації з 01.01.2001 р. Замість нього діє ГОСТ Р 51317.4.2-99, норми якого ужорсточено.

Відповідність до норм індустріальних радіоперешкод перевіряється згідно з розділом 2 ГОСТ 29216-91 «Совместимость технических средств электромагнитная. Радиопомехи индустриальные от оборудования информационной техники. Нормы и методы испытаний». Цей ГОСТ також скасовано на території РФ з 01.01.2001 р. Замість нього діє ГОСТ Р 51318.22-99, норми якого ужорсточено.

Конструктивне виконання персонального комп’ютера та його струмоведучих частин досліджується на відповідність до вимог ГОСТ 25861-83 «Машины вычислительные и системы обработки данных. Требования к электрической и механической безопасности и методы испытаний». Зокрема, перевіряється виконання вимог:

– до електробезпеки пристроїв згідно з розділом 2 ГОСТ 25861-83;

– до проводів та з’єднань у пристрої згідно з розділом 3 ГОСТ 25861-83;

– до конструкції пристроїв згідно з розділом 4 ГОСТ 25861-83;

– до струмоведучих частин згідно з розділом 5 ГОСТ 25861-83.

Відповідність до перелічених вимог перевіряється переважно шляхом зовнішнього огляду, за допомогою стандартного випробувального пальця (що замінює палець оператора) і стандартного щупа. Стійкість конструкції системного блока перевіряють, установивши його на поверхню, нахилену під кутом 10 градусів до горизон-ту, – він не повинен утрачати рівновагу. Механічну міцність пристрою перевіряють, кидаючи на нього сталеву кульку діаметром 50 мм з висоти 1300 мм.

Як бачимо, обов’язковій сертифікації підлягають параметри комп’ютера, що визначають безпеку його використання. Про обчислювальну потужність та інші споживчі якості не йдеться. Розроблення національних нормативних документів, що встановлюють технічні вимоги, – дуже дороге заняття. Тому в Україні використовуються ГОСТи колишнього СРСР, десяти- і п’ятнадцятирічної давності. У галузі обчислювальної техніки за цей час минула ціла епоха. На жаль, Україна почала втрачати чільні позиції в галузі обчислювальної техніки ще за часів Радянського Союзу, в роки незалежності цей процес триває. Країна, яка не в змозі виробляти сучасні мікроелектронні прилади, не може сертифікувати обчислювальну потужність комп’ютера.

 

Обов’язковій сертифікації в Україні підлягають лише параметри комп’ютера, що визначають безпеку його використання

Утім, додатково до обов’язкових при сертифікації параметрів підприємство за своїм вибором (або на вимогу замовника) може сертифікувати й будь-які інші параметри виробів.

Порядок сертифікації

Порядок сертифікації засобів обчислювальної техніки встановлено у Правилах № 366.

Підприємство-заявник подає заявку до будь-якого органу із сертифікації продукції (далі – ОС) за його вибором, акредитованого в системі УкрСЕПРО на виконання робіт із сертифікації засобів обчислювальної техніки. Разом із заявкою передаються конструкторська та експлуатаційна документація, технічні умови на виріб і декларація на продукцію, що виготовляється серійно. У конструкторській документації рекомендується наводити всі можливі варіанти складання комп’ютера – згодом можна буде виготовити системний блок у тому варіанті, який влаштовує конкретного замовника.

ОС розглядає та реєструє заявку, готує договір і кошторис на проведення робіт із сертифікації. Договір на проведення робіт із сертифікації – типовий господарський договір. У ньому зазначають терміни виконання робіт, їх вартість, умови оплати. Істотним моментом договору є пункт про 100 % передоплату послуг із сертифікації. Кошторис складається згідно з Правилами визначення вартості робіт із сертифікації продукції та послуг, затвердженими наказом Держстандарту України від 10.03.99 р. № 100 (далі – Правила № 100), тому в усіх ОС вартість робіт – приблизно однакова. Відмінності у вартості зумовлені різною величиною накладних витрат, що склалися в різних ОС. У пункті 1.1 Правил № 100 зазначено, що оплаті підлягають усі фактично виконані роботи із сертифікації. У разі відмови у видачі сертифіката невитрачений залишок грошових коштів повертається заявнику.

На цьому ж етапі визначається і схема сертифікації. Правилами № 366 передбачено шість схем сертифікації: від сертифікації одиничного виробу до сертифікації продукції, що випускається серійно, з одночасною сертифікацією системи якості підприємства-виробника. Схеми відрізняються трудомісткістю (а отже, й вартістю) робіт із сертифікації та терміном дії сертифіката.

Якщо комп’ютери складаються під конкретне замовлення, можна сертифікувати їх за схемою 2 (сертифікація партії продукції із зазначенням розміру виготовленої партії). Зауважимо, що партія комп’ютерів перед початком сертифікації за схемою 2 має бути повністю готова. Для проведення випробувань із партії за нормами буде відібрано зразки.

Найпопулярнішою серед невеликих підприємств є схема 3, що передбачає сертифікацію серійної продукції та технічний нагляд за її виробництвом. Термін дії сертифіката за схемою 3 – до одного року, технічний нагляд за нормами має провадитися один раз на рік. Як правило, технічний нагляд здійснюють через півроку після видачі сертифіката. Роботи з технічного нагляду оплачуються окремо.

Схему 6 застосовують крупні виробники, які одночасно із сертифікацією продукції сертифікують і систему якості підприємства згідно з ISO9000-2000. Термін дії сертифіката, виданого за цією схемою, – до 5 років, з урахуванням терміну дії сертифіката на систему якості (теж до 5 років). При використанні схеми 6 підприємству доцільно починати роботу із сертифікації продукції та сертифікації системи якості одночасно, щоб терміни дії двох отриманих сертифікатів збіглися.

Якщо подану заявку оформлено правильно, ОС приймає рішення про проведення робіт із сертифікації. У рішенні зазначаються прийнята схема сертифікації, нормативні документи, на відповідність до яких провадиться сертифікація, кількість необхідних для сертифікаційних випробувань зразків та інша інформація. Копії рішення передаються заявнику, до територіального ЦСМС та до вибраної заявникомвипробувальної лабораторії. Вибір випробувальної лабораторії – також довільний, із числа тих, які акредитовано в системі УкрСЕПРО на проведення випробувань цього виду продукції, але вибір має бути погоджено з ОС. Якщо в останнього є претензії до вибраної заявником лабораторії, він має право запропонувати вибрати іншу. Між заявником та випробувальною лабораторією укладається окремий господарський договір на проведення випробувань.

ОС провадить відбір та ідентифікацію зразків техніки і складає акт відбору та акт ідентифікації. Зразки опечатуються і передаються до випробувальної лабораторії, яка здійснює технічні випробування згідно з розробленою програмою. Транспортування зразків провадиться за рахунок заявника. Усі примірники системних блоків після проведення випробувань, у тому числі і зруйновані, залишаються у власності заявникаВони можуть або залишатися в органі із сертифікації, або зберігатися за дорученням ОС у заявника як зразки-свідки.

У Правилах № 366 зазначено, що при виявленні невідповідності навіть щодо одного з параметрів, що перевіряються, випробування припиняються. Випробувальна лабораторія інформує про негативні результати заявника та ОС. Складання системного блока провадиться з готових комплектуючих, самостійне доопрацювання яких для усунення виявлених недоліків неможливе. Усунути недоліки можна тільки шляхом зміни складу системного блока, що має знайти відображення в конструкторській та експлуатаційній документації. У результаті вийде інший виріб, увесь цикл робіт із сертифікації якого, починаючи від подання нової заявки, доведеться здійснювати наново. Якщо ж було виявленодрібний непринциповий дефект (наприклад, неповне маркування на виробі), ОС має право прийняти рішення про продовження випробувань після отримання доказів про проведення коригувальних заходів.

 

При виявленні невідповідності щодо одного з параметрів, що сертифікуються, випробування припиняються 

Як позитивні, так і негативні результати випробувань оформляються протоколом випробувань, який випробувальна лабораторія передає до ОС. Протокол випробувань – важливий документ, його номер зазначають у сертифікаті відповідності. ОС провадить аналіз результатів випробувань, зафіксованих у протоколі. Якщо вони пройшли успішно, ОС оформляє та реєструє в системі УкрСЕПРО сертифікат відповідності. Із заявником складається ліцензійна угода на право використання сертифіката відповідності і маркування продукції знаком відповідності. Ліцензійна угода не передбачає оплати за використання сертифіката і знака відповідності, але технічний нагляд за виробництвом продукції та інші заходи, передбачені вибраною схемою сертифікації, – платні.

ОС надає і консультаційні послуги в межах своєї компетенції, вартість послуг згідно з пп. 3.3.3 Правил № 100 становить 0,4 нмдг за одну годину. Технічні фахівці знають, що ніхто краще за працівників випробувальної лабораторії не розповість, як слід побудувати системний блок комп’ютера так, щоб він витримав усі випробування. Однак надавати консультацію з цих питань вони не зобов’язані.

Бухгалтерський та податковий облік

У статті 19 Декрету № 46-93 зазначено, що оплаті підлягають усі види робіт, пов’язані із сертифікацією, та що кошти, витрачені заявником на обов’язкову сертифікацію продукції, відносяться на собівартість продукції.

У зв’язку з прийняттям Закону про підтвердження відповідності до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (зі змінами та доповненнями) було введено новий підпункт 5.2.15. Він передбачає включення до складу валових витрат сум витрат, пов’язаних із підтвердженням відповідності продукції, систем якості, систем управління навколишнім середовищем, персоналу до встановлених вимог згідно із Законом про підтвердження відповідності. Об’єктом обкладення ПДВ згідно з підпунктом 3.1.1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) є операції з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України. У підпункті 7.4.1 цього Закону зазначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податку, сплачених платником податків у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат. Отже, всі витрати на сертифікацію в податковому обліку потраплять і до складу валових витрат, і до податкового кредиту щодо ПДВ.

 

Кошти, витрачені заявником на обов’язкову сертифікацію, відносяться на собівартість продукції та до складу валових витрат. ПДВ зі сплачених за роботи із сертифікації сум входить до складу податкового кредиту 

 

Як бачимо, законодавець потурбувався, щоб в обліку витрат на обов’язкову сертифікацію не залишилося незрозумілих моментів. Послуги із сертифікації відображаються в бухгалтерії підприємства типовими проводками щодо реєстрації виконаних робіт у кореспонденції із субрахунком 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками». Для обліку зразків-свідків до рахунка 26 «Готова продукція» доцільно ввести окремий субрахунок «Продукція на відповідальному зберіганні».

Модернізація після сертифікації

Як зазначалося вище, у конструкторській документації на системний блок доцільно перелічити всі можливі на момент сертифікації варіанти його складання. Однак нові процесори, материнські плати, відеокарти та інші комплектуючі з’являються на ринку мало не кожного місяця, а сертифікат видається на 1 – 5 років. За рік системний блок морально застаріває і втрачає споживчі якості. Комп’ютер необхідно модернізувати, причому зміна конструкції провадиться вже після видачі сертифіката. Чи потрібно при цьому наново проводити випробування та одержувати новий сертифікат? Зовсім не завжди, і на захист цієї позиції можна навести аргументи з галузей техніки, законодавства та економіки.

 

Проводити нові випробування при зміні конструкції системного блока комп’ютера необхідно лише в технічно обґрунтованих випадках 

Обов’язковій сертифікації підлягають параметри, що визначають безпеку користування комп’ютером. Вони, у свою чергу, здебільшого залежать від застосованого корпусу та блока живлення. Корпус забезпечує захист персоналу від доступу до струмоведучих і рухомих частин, механічну міцність, стійкість до електростатичного впливу. Грамотно спроектований корпус ефективно знижує рівень шуму від розташованих усередині вентиляторів, НЖМД і приводів зчитування компакт-дисків. Металеві стіни корпусу екранують електромагнітні випромінювання від сигналів на стандартних шинах комп’ютера. Зауважимо, що ЕМВ створюють саме сигнали на шинах комп’ютера (AGP, PCI, шина пам’яті тощо). Протоколи обміну інформацією за шинами стандартизовано, і спектр сигналів на шинах не залежить від зростаючої від моделі до моделі тактової частоти центрального процесора, відеоакселератора, процесора звукової карти. А перешкоди від ядра мікропроцесора дуже малі, оскільки розташовані на його кристалі ланцюги, що працюють на частоті ядра, є дуже короткими. Електрична міцність, опір ізоляції та рівень індустріальних перешкод у ланцюгах живлення залежать від конструкції блока живлення комп’ютера. Корпус і блок живлен-ня – найконсервативніші складові системного блока. Вони можуть залишатися сучасними (і незмінними) кілька років. Як бачимо, нові випробуванняслід проводити лише в технічно обґрунтованих випадках.

Згідно з п. 1 ст. 20 Декрету № 46-93 відповідальність за порушення правил обов’язкової сертифікації несе ОС. У п. 5.10.5 Правил № 366 зазначено, що в разі внесення змін до конструкції (складу) продукції або технології її виготовлення, які можуть вплинути на підтверджені при сертифікації показники, заявник зобов’язаний попередньо повідомити про це ОС. Орган із сертифікації і приймає рішення про необхідність проведення нових випробувань.

 

Рішення про необхідність проведення нових випробувань приймає орган із сертифікації, що видав сертифікат 

 

І нарешті, аргумент із галузі економіки. Нехай собівартість робіт із сертифікації дорівнює С, а рівень рентабельності робіт із сертифікації – Р (не більше 20 % згідно з п. 1.2 Правил № 100). Тоді вартість сертифікації з урахуванням рентабельності дорівнюватиме С + Р х С. Податок на прибуток, нарахований ОС, становитиме 0,3 х Р х С.

Як зазначалося вище, витрати на проведення сертифікації в сумі С + Р х С, входять до складу валових витрат заявника. Отже, обчислений заявником податок на прибуток буде зменшено на суму 0,3 х (С + Р х С). Порівняємо цю суму із сумою податку на прибуток, нарахованого органом із сертифікації: 0,3 х Р х С – 0,3 х (С + Р х С) = –0,3 х С. Як бачимо, при проведенні сертифікації бюджет втрачає надходження від податку на прибуток у сумі 0,3 х С, тобто 30 % собівартості робіт із сертифікації. Причому від закладеного рівня рентабельності сума втрат бюджету не залежить. Обов’язкова сертифікація – це захист державою життя та здоров’я її громадян. Необґрунтована ж «сертифікація заради сертифіката» нікому не потрібна.

 

Втрати бюджету становлять 30 % від собівартості робіт із сертифікації. Необґрунтована «сертифікація заради сертифіката» нікому не потрібна 

 

Копія сертифіката

Комп’ютер – товар, що коштує дорого, і штрафні санкції за порушення у сфері сертифікації (див. нижче) «кусатимуться». Необхідну вам кількість копій діючого сертифіката, виконаних на захищеному бланку, можна отримати в тому ж ОС, в якому було сертифіковано вашу модель комп’ютера. Вартість оформлення однієї копії згідно з пп. 3.2.2 Правил № 100 становить 0,1 нмдг, тобто 1,70 грн. З урахуванням вартості захищеного бланка за одну копію потрібно буде сплатити близько 4 грн.

Використання захищених копій стане актуальним з 1 грудня 2003 року у зв’язку з набранням чинності постановою КМУ від 15.10.2003 р. № 1611.

Перевірки та відповідальність

Підпунктом 5 пункту 1 ст. 8 Декрету КМ України «Про державний нагляд за дотриманням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення» від 08.04.93 р. № 30-93 (зі змінами та доповненнями) за реалізацію продукції, що підлягає, але не пройшла обов’язкової сертифікації, передбачено штраф у розмірі 25 % вартості реалізованої продукції.

У статті 170-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. № 8073-X за введення в обіг продукції, що підлягає обов’язковому підтвердженню відповідності, але сертифіката відповідності на яку немає, передбачено адміністративну відповідальність посадових осіб СПД у вигляді штрафу від 3 до 88 нмдг, тобто від 51 до 1496 грн.

Державний нагляд за дотриманням стандартів, норм і правил здійснюють державні центри стандартизації, метрології та сертифікації. Результати перевірки оформляються актом. Порядок перевірки, форму та порядок складання акта визначено в Інструкції про порядок здійснення державного нагляду за дотриманням стандартів, норм і правил, затвердженій наказом Держстандарту від 03.06.2002 № 321.

Згідно з пп. 5.5.9 цієї Інструкції випробування зразків продукції провадять фахівці підприємства у присутності інспектора або ж їх проведення доручається випробувальним лабораторіям. Інспектори ДЦСМС про це знають і «радіоаматорством» не займаються. Спроби представників інших перевіряючих органів заміряти мегомметром опір ізоляції виробів у торговельному залі не слід дозволяти: вони не лише технічно неграмотні, а й незаконні.